Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/9991/72801/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним дії Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона та зобов'язано вчинити перерахунок пенсії з заробітної плати з 01 липня 1995 року по 30 листопада 2008 року виключивши з цього періоду, період врахування зарплати з 01 грудня 1996 року по 22 жовтня 2001 року та її виплату, починаючи з 17 липня 2010 року з урахуванням фактично сплачених сум у цей період та в подальшому проводити її виплату.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером та продовжував працювати до 30 листопада 2008 року.

09 січня 2009 року позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії з більшого заробітку. Розпорядженням відповідача №163095 від 15 січня 2009 року проведено перерахунок пенсії позивача з доданням стажу та більшого заробітку з 01 січня 1976 року по 31 грудня 1980 року та з 01 липня 2000 року по 30 листопада 2008 року з виключенням автоматизованим способом періоду з 01 квітня 1980 року по 22 жовтня 2001 року.

23 січня 2009 року позивач знову звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду в Комсомольському районі та просив здійснити перерахунок пенсії з більшого заробітку з врахуванням заробітної плати з 01 липня 1995 року по 30 листопада 2008 року, виключивши з цього періоду період врахування зарплати з 01 грудня 1996 року по 22 жовтня 2001 року відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Протоколом №1 засідання комісії Управління ПФУ в Комсомольському районні м. Херсона від 28 січня 2009 року ОСОБА_2 було відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки при виключені зазначеного в заяві від 23 січня 2009 періоду (59 місяців) заробіток позивача буде обчислюватися за 43 календарних місяця, замість 60 календарних місяців.

У зв'язку із прийняттям Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року частина 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діє в редакції станом на 09 липня 2007 pоку, згідно якої у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. У разі, якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховим стажем є період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що період, який ОСОБА_2 просить виключити з періоду, за який враховується його заробітна палата (дохід) для обчислення пенсії, становить 59 календарний місяць, що складає менше ніж 10% тривалості його страхового стажу.

Отже, тривалість страхового стажу береться лише за період, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, оскільки в зазначених вище нормах йдеться про страховий стаж в цілому не більше 10% тривалості страхового стажу, а не про окрему частину страхового стажу, обмежену періодом, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності дій Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона та правомірно частково задовольнили позовні вимоги стосовно перерахунку пенсії позивача з врахуванням заробітної плати з 01 липня 1995 року по 30 листопада 2008 рік з виключенням з цього періоду заробітної плати з 01 грудня 1996 року по 22 жовтня 2001 року.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо перерахунку та виплати йому пенсії з заробітної плати починаючи з 17 липня 2010 року, зобов'язав в подальшому проводити її виплату.

Таку помилку суду першої інстанції не було виправлено судом апеляційної інстанції.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, без встановлення порушення прав особи в майбутньому, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб'єкта оскарження, суди дійшли помилкового висновку про можливість захисту прав у майбутньому, що не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині перерахунку пенсії із заробітної плати з 01 липня 1995 року по 30 листопада 2008 року виключивши з цього періоду, період врахування зарплати з 01 грудня 1996 року по 22 жовтня 2001 року та її виплату, починаючи з 17 липня 2010 року, без зобов'язання проводити зазначені виплати в подальшому, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача у майбутньому.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року скасувати.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 квітня 2011 року змінити, скасувавши зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона здійснювати ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії в майбутньому.

В іншій частині постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 квітня 2011 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко